Сьогодні, з нашим гідом, ми вирушаємо прогулюватися стежками пишної долини Пунакха. По дорозі ми зустрічаємо його ферми та сільськогосподарські землі, люди тут посміхаються, побачивши нас, їх досі дивує наша присутність, а наявність гіда, який може нам перекладати, дає можливість обміняти кілька фраз з місцевими жителями найвищого гірського хребта у світі. 
По дорозі ми проходимо повз Хамсум Юллі Намг’ял Чортен. Чортен — це тибетська назва буддійських ступ, святиня, нещодавно побудована королівською родиною. 
Зупинимося на обід, щоб скуштувати місцеву їжу в ресторані, який знає наш гід, подивимося, як там кухня!! 
Поглиблюючись в долину, ми зустрічаємо Пунаху Дзонг, якому вже 300 років. Побудований засновником Бутану, Жабдрунгом Нгавангом Намг’ялом, він був політичним центром країни. Сьогодні це зимовий дім Дже Кхенпо, головного абата Бутану, разом з почтом з 1000 монахів. 
Нам обіцяли, що по завершенню дня нас відведуть на участь у національному виді спорту — стрільбі з лука!! 

Долина Паро – одна з останніх у світі, що відкрилася для іноземців! І сьогодні на нас чекає насичений день, сповнений трекінгу, культури та храмів – ми будемо вбирати в себе все, що нас оточує.

Ми зупиняємося в Національному музеї, де наш гід розповідає про експонати, допомагаючи нам глибше зрозуміти багату культуру цієї країни та її величезну історичну спадщину.

Ця країна, Бутан, – єдина у світі, що вимірює свій Валовий внутрішній продукт через призму щастя. І це не жарт!

Ми продовжуємо шлях разом із нашим гідом і зустрічаємо перший монастир – Дзонг Паро. У Бутані дзонги – це фортеці-монастирі, які є не лише релігійними центрами, а й адміністративними осередками районів. Усередині їхніх стін співіснують виконавча, законодавча та судова влада – тут поєднуються політика і духовність.

Далі йдемо гірськими стежками, іноді перетинаючи підвісні мости, такі як міст Нямаї Цампа. Гуляти Гімалаями – це мрія, яка захоплювала нас уже давно, і ось вона здійснюється!

Увечері ми вагаємося: піти на масаж у спа, щоб розслабитися, чи прогулятися центром Паро та заглянути на місцеві ринки. Ось такі “важкі” рішення нам доводиться приймати, ха-ха-ха!

Це було у VIII столітті – часи, коли магія ще мала місце у світі. В самому серці Гімалаїв, на скелях заввишки 1000 метрів над долиною Паро, існували печери. І саме сюди, сидячи на летючому тигрі, прибув другий Будда – вчитель Падмасамбхава. Він вирішив залишитися тут для медитації, осягаючи вчення, відоме як Гуру Рінпоче. Падмасамбхава провів у печерах три роки, три місяці, три дні та три години, а звідси почав поширювати тантричний буддизм, який сьогодні домінує в країнах Гімалаїв.

Згодом, у 1692 році, місцеві жителі використали ці вісім печер, щоб звести один із найкрасивіших храмів, коли-небудь збудованих, – монастир Тактсанг Пальфуг. Це місце стало символом просвітлення для буддистів.

Окрім печер, серед яких особливо виділяються “Тхолу Пхук” – місце, де приземлився тигр, та “Пел Пхук”, де Падмасамбхава провів довгі роки в медитації й де сьогодні монахи продовжують цю традицію, монастир включає чотири головні храми та кілька житлових приміщень. Усі вони з’єднані між собою різьбленими кам’яними сходами, а багато кімнат мають балкони, з яких відкривається приголомшливий краєвид.

Щоб дістатися до монастиря, потрібно прокинутися рано й підніматися без поспіху, з повагою до цього святого місця.

Як каже Таші, наш місцевий гід, тут можна відчути енергію століть відданості.

Скориставшись можливістю переїзду з Бутану до Південно-Східної Азії, ми вирішили зробити зупинку, щоб познайомитися з унікальним містом-державою – Сінгапуром. Це країна, де навіть жувальна гумка заборонена! Після опитування громадської думки з’ясувалося, що рівень задоволення від неї був набагато нижчим за витрати на її прибирання – адже для цього доводилося наймати працівників зі скребками, які відчищали її від вулиць. Без сумніву, це одне з найсучасніших міст у світі.

Наша ідея – прогулятися містом разом із гідом, досліджуючи його найцікавіші місця. Ми відвідаємо знаменитий Ботанічний сад із його дивовижною колекцією орхідей, яка допомогла йому стати об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Також хочемо заглянути в торговий район – Орчард-роуд, жваву вулицю, заповнену магазинами й азійським колоритом, який ніби переносить тебе в інший світ.

Оскільки Сінгапур – це справжній культурний мікс, ми не можемо пропустити Літтл Індію, Чайнатаун чи колоніальні квартали, які яскраво демонструють вплив різних епох і народів, що залишили тут свій слід. І, звісно, ми не оминуємо увагою Крикетний клуб Сінгапуру – без цього візит був би неповним!

Далі ми вирушимо до парку Мерліон, щоб помилуватися вражаючими краєвидами Marina Bay – тим самим видом, який ми всі уявляємо, коли думаємо про Сінгапур.

А на завершення дня будемо вирішувати: чи насолодитися вишуканою вечерею від шеф-кухаря, чи ж відчути справжній смак місцевої кухні, поснідавши в одному з Hawker Centers.

Моореа – це острів-сестра Таїті, справжній тропічний рай із двома мальовничими затоками: затокою Кука та затокою Опуногу. Це спокійне, але водночас захопливе місце, відоме своїми чудовими локаціями для дайвінгу, серед яких Eden Park, Rotui, Coral Walk, Shark Valley, Opunohu Canyon. Більшість із них розташовані між двома затоками, відкриваючи дайверам неймовірні краєвиди на величні гірські пейзажі Моореа. Це місце по-справжньому зачаровує.

Ми будемо пірнати над його барвистими кораловими рифами, де мешкає величезна різноманітність морських створінь. Тут можна зустріти скатів, черепах, барракуд, дельфінів, клоунських риб, а також акул-лимонів, які можуть досягати трьох метрів у довжину!

Нам багато говорили про затоку Кука на сході острова Моореа. Це затока, куди капітан Кук, слідуючи старовинними іспанськими картами, пристав до берега на борту HMB Endeavour з місією картографувати Південні моря та зібрати невідомі види для британської імперії в науково-військовій експедиції, що мала великий вплив. 
Щоб дістатися до цієї частини острова, найкраще це зробити на квадроциклах, щоб таким чином досліджувати плантації ананасів та тропічних фруктів, перетинати річки в долині Опуногу та мати, окрім захоплюючих пейзажів, можливість побачити місцеве життя в Полінезії. 
Кожен з нас буде керувати своїм власним квадроциклом, і це буде маршрут на три з половиною години. Чудовий план! 

Бора-Бора – одне з найкрасивіших місць у світі, але ми хочемо познайомитися з ним не лише з берега, а й під водою. Нас відвезуть до дайв-центру для підготовки. Нам вистачить тонкого неопренового костюма, адже температура води тут протягом року коливається між 25°C і 28°C. Нам буде незвично занурюватися без відчуття холоду!

На борту вже готові два балони – тут зазвичай проводять два занурення поспіль. Перше – найглибше, а друге – на меншій глибині. Інструктори ретельно стежать за насиченням крові азотом і приділяють велику увагу безпеці.

Прозорість води тут виняткова, за винятком зони манта-скатів, де видимість іноді може бути трохи гіршою.

Ця місцевість відома своєю багатою морською фауною: манта-скатами, скатами-орлами, акулами-лимонами та незліченними тропічними рибами. До того ж, у цих водах рідко бувають течії, що робить занурення спокійними та приємними.

Після смачного сніданку в нашому бунгало на воді на Тахаа, нас забирають і ми їдемо до центру дайвінгу. Кажуть, що аромати ванілі з острова відчуваються всюди… Там нас чекають з усім обладнанням, і ми починаємо збирати спорядження та готуватися. Як же правильно одягнути ремінь на балон, 1,3,4,2?… не важливо, все одно мені допомагають зібрати обладнання, ха-ха-ха. 
Ми вирушаємо на моторному човні центру, де нам підготували два балони, як зазвичай. Зробимо два послідовних занурення! Добре, що температура води близько 25°C!! Нам розповіли, що глибина занурень зазвичай до 30 метрів, і можна побачити рифових акул, чорноплавникових і білоплавникових, риб папуг і навіть риб-наполеонів, які набагато більші, ніж я міг собі уявити!!! Черепах, манта-скатів… з легкістю. Кажуть, що прозорість води настільки вражаюча, що іноді перевищує сорок метрів!!!